Законопроект про регулювання криптовалют у Польщі «застряг», прихильний до криптовалюти президент і сильний регуляторний прем'єр опинилися у гострій «внутрішній боротьбі»

Зліва на знімку — прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, праворуч — президент Кароль Наўроцкі (AI-згенеровано) Автор: Zen, PANews

До кінця року Польща розпочала масштабну боротьбу навколо законопроекту про регулювання криптовалют.

9 грудня уряд Польщі повторно подав законопроект про криптовалюти, а 10 грудня знову подав його до Сейму. Сам законопроект містить ту ж редакцію, що й версія, яка нещодавно була відхилена президентом, навіть “жодного слова не змінено”.

Цей крок спричинив різке обурення в польській політиці: уряд ліберального прем’єра Дональда Туска наполягає, що цей законопроект стосується національної безпеки і не може бути відкладений, тоді як президент-націоналіст Кароль Наўроцкі з метою захисту громадянських свобод і ринкової активності рішуче заважає його ухваленню.

Ця боротьба навколо закону про ринок криптоактивів триматиме Польщу в числі небагатьох країн ЄС, що ще не мають внутрішнього законодавства, сумісного з MiCA.

Чому польський закон про криптовалюти “жорсткий регулювання”

Закон про ринок криптоактивів у Польщі має на меті привести національне законодавство у відповідність з регламентом MiCA ЄС.

Закон встановлює єдину регуляторну рамку для криптоіндустрії, зокрема визначає сфери регулювання і ліцензування, норми щодо боротьби з відмиванням грошей і прозорості, акцентує увагу на захисті споживачів і встановлює порядок збору регуляторних платежів і галузевих стандартів.

Конкретно, цей закон визначає Польське фінансове наглядове управління (KNF) як головний регулятор ринку криптоактивів, всі постачальники послуг з криптоактивів (CASP) мають реєструватися у KNF і отримати ліцензію для легальної діяльності. Це стосується криптовалютних бірж, сервісів з управління гаманцями, емітентів токенів і стабільних монет. Постачальники послуг зобов’язані повідомляти KNF про свою діяльність, проходити регуляторний контроль, а порушення — каратися. У законі навіть передбачено кримінальну відповідальність: за випуск токенів або надання послуг без ліцензії — кримінальна відповідальність згідно з законом.

Крім того, закон чітко визначає, що постачальники послуг з криптоактивів підпадають під рамки Законів про боротьбу з відмиванням коштів і протидію фінансуванню тероризму, зобов’язуючи їх дотримуватися відповідних положень цих нормативів. Це означає, що CASP мають реалізовувати ідентифікацію клієнтів (KYC), повідомляти про підозрілі транзакції тощо, для запобігання використанню криптоактивів у нелегальних фінансових операціях. Також закон посилює вимоги щодо інформування та прозорості, зокрема, зобов’язує криптовалютні компанії звітувати про транзакції податковим і правоохоронним органам, а отриману інформацію з інших країн ЄС використовувати виключно для цілей оподаткування, правоохоронної діяльності та боротьби з відмиванням. За допомогою цих заходів регулятори прагнуть підвищити прозорість ринку і посилити міжнародне співробітництво.

З огляду на популярність інвестицій у криптовалюти в Польщі і часті випадки ризикових подій, у законі зроблено акцент на захисті інвесторів. Наприклад, посилено норми щодо реклами та розкриття інформації про криптоактиви, вимагається, щоб емітенти токенів надавали чітке технічне білий папір або попередження про ризики (згідно з вимогами MiCA), щоб запобігти недобросовісній пропаганді і шахрайству. Також KNF має право швидко реагувати на потенційні шахрайські платформи, зокрема блокувати відповідні сайти. Законодавці вважають ці заходи корисними для стримування шахрайських схем у крипто-сфері і захисту інвесторів та довіри до ринку.

Для підтримки регулювання у законі запроваджено систему зборів на регулювання криптосервісів, які ліцензовані компанії мають платити частину доходу для фінансування щоденного нагляду KNF. Водночас, ця норма викликала багато запитань під час ухвалення — рівень зборів визначено досить високим, і президент із опозиції поставили під сумнів, що це не зашкодить стартапам і вигідно великим іноземним фінансовим гравцям, що може пригальмувати конкуренцію і стримати інновації.

Текст закону налічує понад 100 сторінок і докладно регламентує вимоги до емісії, торгівлі, зберігання й інших аспектів криптоактивів, що робить його значно детальнішим у порівнянні з країнами-сусідами, де закони мають кілька десятків сторінок. Прихильники вважають, що “жорсткий регулювання” допоможе уникнути системних ризиків, тоді як опоненти побоюються ускладнення і навантаження на бізнес.

Історія: як сформувалася політична криза навколо законопроекту

Згідно з відкритими даними, роботу над інтеграцією MiCA у польське законодавство розпочали ще у лютому 2024 року, коли Міністерство фінансів опублікувало перший проєкт закону про ринок криптоактивів і відкрито запитало думки громадськості на офіційному сайті.

Через півроку, у серпні 2024 року, уряд оприлюднив оновлений варіант законопроекту. У ньому внесено зміни щодо перехідного періоду, процесу подання заяв і ліцензування, зокрема скорочено термін перехідного періоду з запланованого кінця 2025 року до 30 червня 2025 року, щоб прискорити запровадження MiCA.

У червні цього року польський уряд у складі коаліції офіційно затвердив проєкт закону про ринок криптоактивів і передав його на розгляд парламенту. У цей час урядова коаліція очолювала прем’єр-міністр Дональд Туск, який наполягає на швидкому впровадженні нормативів ЄС. Після парламентських виборів 2023 року праві політичні сили, зокрема Закон і справедливість і Союз, залишилися у опозиції, але через їхню чисельність і підтримку законопроект просувався без проблем.

У листопаді 2025 року нижня палата (Сейм) ухвалила фінальне голосування і підтримала законопроект. За нього проголосували всі депутати правлячої коаліції, що складається з представників лівих, центристських і правих сил, створюючи стабільну більшість; опозиційні праві, що вважали закон надто жорстким, голосували проти, але недостатня кількість голосів не дозволила їх зупинити. Закон було передано президенту для підписання та набуття чинності.

Однак на початку цього місяця президент Польщі Кароль Наўроцкі оголосив вето на цей законопроект. У своїй офіційній заяві він різко критикував законопроект, стверджуючи, що він ставить під загрозу свободи, власність і стабільність країни, особливо вказуючи, що “функція миттєвого блокування сайтів” є надто розмитою і легко зловживаною, що може порушувати права легальних бізнесменів.

Наўроцкі також поставив під сумнів об’єм польського законопроекту, його високі збори і порівняльно з простішими підходами країн-сусідів. Він наголосив, що у Чехії, Словаччині та інших країнах закон про MiCA має лише кілька десятків сторінок, тоді як польський — понад сотню, і це створює зайві бюрократичні бар’єри.

У економічній сфері представники президентської команди побоюються, що високі витрати на регулювання і складність вимог змусить польські криптостартапи переїхати в Литву, Мальту чи інші країни з більш сприятливим режимом. Цю точку зору підтримують і політики з ультраправої “Об’єднаної партії”. Лідер цієї партії, Славомір Ментзен, публічно заявив, що законопроект знищить польський emerging крипторинок і вважає вето президента перемогою для інновацій.

Прем’єр Дональд Туск і правляча коаліція наполягають на негайному посиленні регулювання для забезпечення національної безпеки і виконання зобов’язань у рамках ЄС. Туск багато разів підкреслював, що неконтрольований криптовалютний ринок надає можливості для нелегальних дій і зовнішніх агентів, і що потрібно використовувати всі інструменти для захисту країни.

У парламенті Туск наголосив, що за даними розвідки, сотні зареєстрованих у Польщі криптопідприємств мають зв’язки із Росією та колишніми країнами СНД, і що польський крипторинок вже “захоплений російськими силами”, а несприятливий не регульований рух капіталу може бути використаний для відмивання грошей, фінансування терористичних дій і обходу санкцій.

Коаліція також регулярно наголошує на високій кількості шахрайських схем у країні: урядовці повідомили, що з початку 2024 року було зафіксовано понад 5800 випадків шахрайств із криптовалютами, і відсутність регулювання робить ринок хаотичним і безконтрольним. На їхню думку, запізнення з прийняттям закону — це фактично безпечна дорога для споживачів до ризику.

Ще одним важливим аргументом Туска є єдина політика ЄС щодо MiCA: усі країни-члени мають визначити регулятора і видавати ліцензії CASP у встановлений строк, інакше українські криптофірми не зможуть легально працювати на ринку ЄС. Віце-міністр фінансів Юранд Дроп попередив, що якщо Польща не створить у 2026 році необхідну нормативну базу, її криптокомпанії змушені будуть реєструватися за кордоном, і всі податки і збори від їхньої діяльності підуть за кордон. А якщо польські користувачі матимуть проблеми з закордонними біржами, то звернутися за захистом буде важко через різні юрисдикції.

Дискусія між президентом і прем’єром з приводу закону про криптовалюту відображає глибокі розбіжності у поглядах щодо економічного регулювання, безпеки та інтеграції з ЄС. Президентські кола і правий сектор орієнтують увагу на свободу ринку і мінімальне втручання у нові галузі, побоюючись, що ці регуляції шкодитимуть польській репутації як крипто-дружньої країни. З іншого боку, Туск і його команда наполягають на жорсткому контролі для забезпечення стабільності і безпеки, вважаючи, що помірне і посилене регулювання допоможе очистити ринок і забезпечити його довгостроковий розвиток.

Загалом, конфлікт навколо польського закону про криптовалюти набагато глибший, ніж технічний: він став політичним протистоянням між урядом і консервативною президентською владою. Уряд Туска наполягає на підтримці порядку в фінансовій системі і безпеці країни, тоді як Наўроцкі використовує право вето для захисту свободи ринку і прав громадян.

Боротьба навколо закону триває. Уряд намагається переконати опозиційних депутатів підтримати нову редакцію або внести поправки, щоб отримати підпис президента. Водночас невідомо, чи зможе він зберегти свої принципи і знайти баланс між внутрішнім і міжнародним тиском.

Але незалежно від результату, ця суперечка стала знаковою подією в історії цифрової політики Польщі, підкреслюючи тонкий і важливий баланс між регулюванням і свободою, між державою і ЄС.