Приховані доходи ЕЦБ: чому реальна винагорода Лагард на 56% перевищує офіційні цифри

Розслідування британського Financial Times розкрило суттєву розбіжність між оприлюдненою та фактичною заробітною платою керівника Європейського центрального банку. Аналіз показує, що щорічний дохід Лагард сягає близько 726,000 євро, тоді як офіційно банк розголошує лише “базову заробітну плату” у розмірі 466,000 євро. Ця різниця становить понад 56% від визначеної офіційно суми — значне відхилення, яке викликає питання про прозорість фінансової звітності головного банківського інституту Європи.

Структура прихованих виплат

Розрив між офіційною та реальною зарплатою виникає через систему додаткових виплат, які не враховуються у базовій ставці. Крім основного оклада у 466,000 євро, Лагард отримує близько 135,000 євро як компенсацію за житлові та інші соціальні потреби. Ці суми систематично виключаються з річних звітів ЕЦБ, залишаючись поза полем зору громадськості та аналітиків.

Додаткову комponent доходу становлять близько 125,000 євро, які президент ЕЦБ одержує за свою роль як члена ради директорів Банку міжнародних розрахунків (BIS). Ці надходження також залишаються за межами офіційної звітності Європейського центрального банку, що створює своєрідне “вікно” у інформаційній прозорості.

Порівняння з керівництвом США

Найбільш шокуючим аспектом дослідження є масштаб розриву з американським аналогом. Фактичний дохід Лагард майже в чотири рази перевищує винагороду голови Федеральної резервної системи США Пауелла — цифра, яка демонструє суттєву асиметрію в оплаті праці керівників найбільших світових центральних банків. Це порівняння ставить під питання принципи справедливості та обґрунтованості винагород у міжнародних фінансових установах.

Питання прозорості

Європейський центральний банк не підпадає під суворі правила розкриття інформації, які встановлені для компаній, котирують цінні папери на біржах ЄС. Ці норми зазвичай передбачають надання “повної та достовірної інформації про винагороду директорів”. ЕЦБ, як незалежна установа, отримує значно більше гнучкості у визначенні структури та представлення даних про доходи керівництва.

Методологія розрахунків Financial Times ґрунтується на річних звітах ЕЦБ та BIS, а також на технічних документах, що роз’яснюють “умови та положення винагороди” для вищих посадовців. Однак дослідження не враховує пенсійні внески, витрати на медичне страхування та інші бенефіти, що фінансуються установою — це означає, що фактичні видатки на утримання керівництва можуть бути ще більшими.

Розкриття цього розриву між офіційно оприлюдненою та реальною заробітною платою ставить нові запитання щодо необхідності посилення вимог до прозорості у міжнародних фінансових інституціях.